Мій світ, який постійно змінюється…

Привіт!
Мене звати Влад!
Зараз живу у місті Слов'янськ. До 9 років жив у маленькому селі Майдан. В 9 років переїхав до м. Слов'янськ, у зв'язку з розлученням батьків.
2 роки прожив у місті, і в один момент мачуха завагітніла. І тоді мене відправили до бабусі, обгрунтувавши це тим, що я психічно-неврівноважений, та можу нашкодити дитині.
До 9 класу я навчався у сільській школі.
Закінчивши 9 класів, я повернувся у Слов'янськ. Вступив до Слов'янського енергобудівного технікуму, навчаюсь на 4 курсі, чесно кажучи я шкодую про те, що я навчаюсь на електрика. Зараз працюю адміністратором у молодіжному центрі.
Полюбляю фотографувати, монтувати, але нажаль можливості монтувати не маю, із-за відсутності нормального обладнання.
Полюбляю мандрувати, кататися на ровері.
Тепер розкажу як я став Волонтером.

Це був звичайний день студента.
Я був вдома, робив уроки, і паралельно слухав музику. Я листав свою стрічку новин, і побачив оголошення, що "Теплиця" організовує концерт. Я зателефонував трьом друзям, але я отримав відмову.
Я не гаячи часу зібрався та пішов на концерт.
Перед виступом гурту на сцену вийшла тоді ще не знайома жіночка (Аня), привіталась, та почала розповідати що вони скоро переїжають і їм потрібна допомога! Я пішов у понеділок. Я пішов до Теплиці. У них був вихідний. Прийшов у вівторок, середу, але нажаль не зустрів нікого. Прийшов у четвер. Відчинено! Боязно зайшов у середину й натрапив на купку не знайомих мені людей. Була там й Аня, яка зі сцени запросила. Зайшов і кажу "я хочу вам допомогти з перевезенням речей" на мене усі дивакувато глянули й дали завдання. Звільнився я пізно ввечорі, й з усими розійшовся до дому. Вони у чатику обговорювали мене й гадали що я більше не прийду. Але я прийшов і наступного дня.
Адже у мене була своя "місія". Я хотів стати волонтером. Це здавалось якось красиво, та престижно. Пів року Теплиця існувала тільки на словах, але одного дня Аня прийшла з новиною що Теплиці дають приміщення з ремонтом.
Після того як відкрилася Теплиця, мені Аня запропонувала поїхати у Харків, на тренінг. Я погодивсь. Але прийшовши додому, я не міг сказати про це батькам. Я ходив, думав про поїздку, думав що мені сказати батькам, щоб вони мене відпустили. І ось настав цей довгоочікуваний момент, я підійшов до батька й розповів про все це. Але батько мене почав переконувати про те що я вступив у секту. Я ж його переконував у зворотньому. Мене довго не хотіли відпускати, але я так просто не здавався, та мене у останню мить відпустили. Коли я приїхав до Харкова, то все було так незвично, дивно й до того я ще не бачив на той момент "великого" міста. Потім мені випала можливість поїхати до Франківську, й знову та ж сама біда!

Команда та волонтери Теплиці)
Волонтерство для мене це те, без чого я не можу жити. (Такий малесенький наркотик)
Будуємо вольєри для собачок
Волонтерський ( кабачковий) менеджмент))
April 1994


Прошальний вечір на "Світлому березі"


Тренінг, на якому ми дізнались багато чого нового, й навчились координувати, та працювати з волонтерами.
Волонтерський менеджмент)
МТМ 2017 Це кохання!
МТМ 2018 зробив мене вільною людиною(*_*)
Запоріжська Книжкова толока 2018
Дуже дякую за те що завітали до цієї історії.
Обіймаю, якщо ви дочитали весь цей текст до кінця)
Обіймаю, якщо ви просто погортали та подивилися картинки)
ЛЮДИ ВИ ПРЕКРАСНІ!
Contact us:
+380 66 263 47 32
vlad.motyzko@gmail.com
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website